Особливості вирощування та зберігання

Часник - Чеснок
ОТ admin 16.01.2024

Часник (лат. Allium sativum L.) — багаторічна рослина родини цибулевих (Alliaceae). Дико росте в Європі й Азії. Культивується повсюдно.

Складається з 2-50 зубків, кожен з яких покритий жорсткою шкірястою лускою. 

У дикому вигляді часник зустрічається майже повсюдно. 

Стародавня культурна рослина. 

Культурні форми розділяють на стрілуючий і звичайний (нестрілуючий).  Розрізняють яровий і озимий часник.

У виробництві розрізняють два підвиди часнику: стрілкуючий і нестрілкуючий. Стрілкуючий утворює цибулину в ґрунті, листки і квітконосне стебло (стрілку), що закінчується зонтиком, у якому формуються повітряні цибулини. Нестрілкуючий утворює цибулину і листки. Розрізняють також озиму і яру форми часнику. Сорти ярого відрізняються високою лежкістю — цибулини їх зберігаються до нового врожаю.

Листки у часнику лінійні, зелені з восковим нальотом або без нього. Цибулина складається з 4-30 зубків (у стрілкуючих сортів менше, ніж у нестрілкуючих). Зубки у стрілкуючих сортів розміщуються по колу і мають спільні покривні луски, у нестрілкуючого є ще й групові луски, які обгортають 2-5 зубків. Кожний зубок вкритий сухою лускою. Середня маса цибулин — 25-50 г і більше. Розмножують часник вегетативним способом: нестрілкуючий — зубками, стрілкуючий — зубками і повітряними цибулинами. Повітряні цибулини мають тривалий період спокою. За підзимової або ранньовесняної сівби з них виростає однозубка (сіянка) — якісний садивний матеріал. Якщо зберігати повітряні цибулини протягом року і висіяти їх 1-5 липня, до осені рослини утворюють 5-7 листків, а після перезимівлі розвиваються так, як із зубків. Слід зазначити, що здоровий садивний матеріал часнику (особливо стійкий до нематоди)

Початковим етапом технології вирощування будь-якої культури є підбір найкращого попередника при чергуванні культур у сівозміні. Терміни збирання попередньої культури повинні дозволяти якісно проводити основну обробку грунту, після себе залишав чисте від бур’янів полі, і не мав загальних шкідників, хвороб з наступною культурою. У зв’язку з осіннім строком садіння часнику, попередник має звільняти поле не пізніше кінця липня. Часник відноситься до культур, які позитивно відгукуються на післядію органічних добрив. Саме тому його краще розміщувати після добре удобрених бобових, гарбузових, ранньої білокачанної і цвітної капусти, коренеплодів на пучкову продукцію, ранніх зеленних культур. З польових культур в якості попередника під часник використовують зернові, зернобобові на зелений корм, сіно та сінаж, однорічні та багаторічні трави на корм, чисті та сидеральні пари. Не можна розміщувати часник після картоплі, томата, інших культур сімейства цибулинних, так як вони мають спільні хвороби та шкідників. Негативно позначається розміщення посівів часнику по свіжому гною, при цьому погіршується фітосанітарний стан посадок і якість продукції. Повторне повернення часнику по часнику або цибулі допускається не раніше, ніж через шість років. Щодо слаборозвинена коренева система часнику вимагає високої родючості грунту. Часник розміщують на структурних суглинних і супіщаних грунтах, багатих органікою. Грунт повинен мати при цьому хороші водо-утримуючі характеристики, оптимальна реакція грунтового розчину (рН доставляє 6,5-7,9. Цю культуру не можна розміщувати як у знижених місцях, де навесні скупчується тала вода, так і на підвищених місцях, де взимку вітер здуває сніг і часник може вимерзнуть.
Оптимальні норми мінеральних добрив, які дозволяють одержувати високі врожаї часнику, складають N90.100P100K100.1l0. В умовах конкретного господарства з відповідними грунтовими умовами, норма внесення елементів живлення розраховується, виходячи зі змісту і коефіцієнтів споживання поживних речовин із грунту, дози внесення органіки і з урахуванням інших індивідуальних моментів. Фосфорно-калійні добрива вносяться під основний обробіток грунту. Для запобігання втрат азоту, азотні добрива вносять у підживлення навесні, коли грунт «доспеет» і з’являться паростки часнику.Позитивно відгукується часник на внесення мікродобрив, які використовують при підготовці посадкового матеріалу, опудрівая зубки сумішшю мікродобрив, або замачівая в розчині мікроелементів і фунгіцидів-протруйників. При цьому спостерігається поліпшення перезимівлі, рослини стають більш стійкими до хвороб, шкідників і несприятливих факторів, що в кінцевому позитивно позначається на врожайності і якості продукці
Безпосередньо після збирання попередника проводять лущення поля на глибину 6-8 см дисковими знаряддями. При засміченні поля багаторічними кореневищними бур’янами подальшою операцією буде дискування, його проводять через 12-14 днів у перпендикулярному напрямку до першої обробці, на глибину 10-12 см. При появі масових сходів бур’янів проводять оранку з боронуванням на глибину 25-27 см, не пізніше 58-30 днів до посадки часнику. Під оранку вносять фосфорно-калійні добрива і перегній, якщо планується. При появі бур’янів і випаданні інтенсивних дощів проводять 1-2 культивації або боронування. Передпосадкове культивацію проводять у день посадки часнику під кутом 90 ° до оранки
У кожному регіоні існують оптимальні строки посадки. Так, у південних та західних районах її висаджують у третій декаді жовтня, північних та східних – у другій декаді вересня, центральних – третій декаді вересня – початку жовтня. У зиму часник повинен входити в добре укорененном стані з проростками 0,5-1,5 см. Строки посадки збігаються з моментом, коли температура грунту опускається до 10-12 ° С. Ярові форми восени висаджуються в такі ж терміни, що й озимі, а навесні – з моменту початку польових робіт. Озима посадка ярого часнику забезпечує зростання врожайності на 30-40%, але при цьому погіршується його лежкість в процесі зберігання. Повітряні цибулини висівають восени, одночасно з посадкою зубків, або ж рано навесні. Існує безпересадочна технологія отримання товарного часнику з повітряних цибулин. Для цього великі і середні (4-8 мм) повітряні цибулини висівають у вологий грунт 1-5 липня. Догляд за посівами традиційний. У міру появи знищують бур’яни, розпушують грунт у міжряддях, проводять поливи. До морозів виростають добре сформовані рослини з могутньою кореневою системою, без утворення цибулини. Часник відноситься до культур, які займають незначний простір і мають невелику площу живлення. Тому для отримання високого врожаю якісної продукції необхідно скрупульозно підходити до вибору способу і схеми посадки.Найбільш оптимальним розміщенням рослин часнику є та, яка формує площа живлення однієї рослини в межах 0,025-0,05 м2, квадратної або прямокутної форми. Вище перераховані параметри досяжні при посадці широкорядним способом (45, 60 см), при цьому відстань між рослинами в ряду коливається від 4-5 см при посадці зубками і однозубкамі масою 2-4 г, 6-8 см – більшими зубками масою 4 — 6 грамів. Також можна проводити посадку стрічковим способом – дворядним за схемою 20 +50 см, трьохрядовий – 40 +40 +60 см. На перезволожених грунтах, практикують вирощування часнику на грядках шириною 1,4-1,5 м. При вирощуванні цим способом зубки висаджують стрічковим п’яти-шестирядним способом, відстань між рядами 20 см, а у ряді -10-12 см. Норма посадки при розмноженні зубками і однозубкамі залежить від їх маси і площі живлення і становить від 0,6 до 3 т на 1 га, кількісна норма посадки великих і середніх зубків, однозубок становить 300-450 тис. / га, дрібних 500-600 тис / га. Повітряні цибулини висівають широкорядним (45 см) або трьохрядовий стрічковим способом, за схемою 40 +40 +60 см, ширина висіваних смуг при цьому 12-16 см. Норма висіву на 1 погонний метр ряду становить 60-80 схожих цибулин, вагова норма – від 100 до 500 кг / га в залежності від розміру повітряних цибулин. Важливим елементом вирощування часнику є глибина посадки. Вона в прямій мірою залежить від механічного складу грунту, величини зубків і однозубок, наявності вологи в грунті. На легких грунтах великі зубки висаджуються на глибину до 8-9 см, рахуючи від Дінця, на суглинних грунтах глибина посадки відповідає 6-7 см. Посадку дрібних зубків проводять на 1-2 см дрібніше.Вищезазначена глибина посадки дозволяє розмістити посадковий матеріал у вологому грунті, запобігти випирання зубків. Повітряні ж цибулини висівають на глибину 4-5 см. Поряд з підготовкою садивного матеріалу посадка є так само досить трудомістким процесом. При невеликих обсягах роботи посадка проводиться вручну. У промислових умовах для зменшення затрат ручної праці і часу проведення посадку часнику проводять переобладнаними картофелесажалками СН-4, цибульними сівалками СЛС-8, СЛС-8А з пристосуваннями для посіву часнику та іншими підручними механізмами. Для механізації процесу висіву повітряних цибулин використовують овочеві сівалки СО-4, 2 та ін.
Догляд за рослинами передбачає створення оптимальних умов росту і розвитку, які дозволять розкрити генетичний потенціал продуктивності. Для захисту висаджених рослин від Несприятливих умов зимівлі, на невеликих площах вирощування практикують укривання соломою, опалим листям, мульчують перегноєм, добре розклався торфом. Навесні при відтаванні грунту солому і листя прибирають. Першочерговими заходами є весняне боронування легкими боронами впоперек рядів. Ця операція дозволить знищити сходи бур’янів, збільшити доступ повітря до коріння, зруйнувати грунтові капіляри, через які відбувається непродуктивна втрата запасів вологи. При появі сходів культури (навесні) в ранковий час проводять підживлення часнику азотними добривами в дозі N50 кг / га діючої речовини, машинами МВУ-0, 5; МВУ-900. У разі утворення грунтової кірки і проростання бур’янів проводять міжрядні культивації культиваторами УСМК-5, 4; УКР-5, 6. При виявленні ознак мінерального голодування спільно з культивацією проводять підживлення добривами, що містять відсутній елемент. Вирощування часнику в південних районах передбачає проведення 4-7 поливів протягом усієї вегетації, у міру підсихання грунту до рівня нижче 70% НВ. При можливості проведення поливів у центральних і східних районах оброблення часнику його обов’язково поливають, коли виникають грунтові й повітряні посухи. У середньому поливна норма при зрошенні посадок часнику в першій половині вегетації становить 250-300 м3/га, в другій – 350-450 м3/га води. Обов’язковою прийомом, який підвищує врожайність і товарні характеристики на 25-30% (на товарних посадках), є видалення стрілок у озимих стрілкуючі сортів.Приступають до видалення квітконосів при масовому їх появі. Операцію цю проводять вручну, на невеликих ділянках, або спеціальними косарками, не пошкоджуючи при цьому верхні листки. На насіннєвих ділянках стрілки не видаляють. Після дозрівання їх просушують, обмолочують, сортують повітряні цибулини і використовують для оздоровлення посадкового матеріалу від небезпечних хвороб і шкідників. При промисловому вирощуванні часнику для боротьби з смітної рослинністю застосовують такі гербіциди: Гезагард 50 WR, з.п. — При нормі 3-5 л / га або Стомп 330, к.е. — При нормі 3-6 л / га, проти однорічних злакових і дводольних бур’янів, застосовують шляхом обприскування грунту до сходів культури у весняний період. Трефлан 240, к.е. (Тріфлурекс 240, к.е.) – при нормі 4-6 л / га або Трефлан 480, к.е. (Тріфлурекс 480, к.е.) – при нормі 2-3 л / га, проти однорічних злакових і дводольних бур’янів, застосовують шляхом обприскування грунту до посадки культури з негайним зароблянням у грунт (при озимих термінах посадки – восени, при ярових – навесні ). Для підвищення ефективності дії грунтових гербіцидів після їх внесення протягом 12-15 днів не проводять механічної обробки грунту, тому що при цьому порушується гербіцидна плівка, у верхній посівний шар грунту лапами культиватора виносяться нове насіння бур’янів. На рослинах часнику паразитують і розвиваються безліч шкідливих організмів, значне поширення яких завдає великої шкоди рослинам, знижуючи пої цьому врожайність і якість вирощеної продукції. Найбільш небезпечними шкідниками часнику є стеблова нематода, часниковий кліщ і ін Ці шкідники приносять шкоду не тільки під час росту рослин, але і в процесі зберігання товарного і насіннєвого матеріалу. Головними заходами боротьби з вищезгаданими шкідниками є: дотримання сівозміни, знищення уражених рослин на насіннєвих ділянках, вибракування заражених цибулин в процесі збирання, підготовка насіннєвого матеріалу до посадки, дезінфекція цибулин сірчистим газом. Поряд з комахами-фітофагами значної шкоди завдають захворювання часнику.Найбільш поширені і шкідливі захворювання – пероноспороз, шейковой гниль, біла гниль Дінця (фузаріоз), вірусні хвороби. До першочергових заходів, які не допускають значного прояви вищезгаданих захворювань, відносяться профілактичні заходи. Головні з них – дотримання сівозміни, розміщення посадок часнику на відкритих, добре провітрюваних ділянках, систематичне оздоровлення посадкового матеріалу, підвищення стійкості рослин. Хімічні препарати (фунгіциди) використовують як у профілактичних, так в лікувальних цілях. Серед препаратів, які дозволені для використання на посадках часнику, найбільш ефективними в боротьбі з грибковими захворюваннями є, фунгіциди системно-контактної дії. Для ефективного захисту рослин від збудників захворювань першу (профілактичну) обробку проводять препаратом системної дії, для профілактики.Наступні обприскування проводять при появі перших ознак хвороби, постійно чергуючи препарати з різними діючими речовинами, для уникнення виникнення резистентності у збудників. У зв’язку з восковим нальотом у рослин часнику в робочий розчин фунгіцидів обов’язково вводять прилипач (поверхнево-активні речовини) Тренд 90, Аміго та інші. Боротьбу з вірусними хворобами зводять до використання оздоровленого посадкового матеріалу та боротьби з переносниками вірусної інфекції (трипси, кліщі).
Терміни та оперативність проведення прибирання часнику значно впливають на якість продукції та придатність її до зберігання. Збирання проводять у суху сонячну погоду в стислі терміни за 7-10 днів. Стрілки часнику починають збирати при пожовтінні нижнього листя і підсиханні криють оболонок цибулин, розтріскуванні обгорток суцвіття. Нестрілуючий сорти часнику починають збирати при масовому пожовтінні нижніх листків і початку вилягання помилкових стебел. Зволікання з початком збору, особливо у вологому грунті, призводить до розтріскування покривних оболонок цибулин, збільшення втрат, погіршення товарних показників. Цибулини з порушеними оболонками непридатні до тривалого зберігання, розпадаються на окремі зубки. У промислових умовах збір часнику проводять з використанням комплексів машин. Підкопуються часник копачами ЛУК-3, прибирають лукоуборочнимі комбайнами ЛКГ-1, 4; ЛКП-1, 8; муч-4. Надземну масу перед збиранням скошують кормозбиральних машин КУФ-1, 8, КИР-1, 5. Збір часнику коренезбиральної комбайном ЕМ-11 проводиться без скошування надземної маси. Після збору часник досушують на сонці, в дощову погоду – в сушарках з активною вентиляцією, поступово підвищуючи температуру з 25 до 40 ° С. Під час сортування очищають від грунту, обрізають корінці, вкорочують несправжнє стебло до 10-20 мм, видаляють пошкоджені, потворні, гнилі цибулини.Сортування за розмірами проводять вручну або на машині СЛС-7.

Високою є лежкість часнику гострих сортів, вирощеної на забезпечених елементами живлення та вологою ґрунтах суглинкового та супіщаного гранулометричного складу з реакцією, близькою до нейтральної. Краще зберігається часник літнього садіння. Збирають часники добре дозрівшими (всихають листки і шийка), швидко. В суху погоду часник лежить в валках 1-2 тижні з метою просушування. На сортувальному пункті часник звільняють від рослинних решток і калібрують.
В нестійку погоду зібраний врожай часнику сушать або в сушарках, або на вентильованих майданчиках з тепловентиляційними агрегатами, використовуючи великі питомі подачі повітря – не менше 400 м3/т/год та з температурою плюс 30 .35°С на початку і 40°С в кінці, останні 8-10 годин – повітря з температурою 43 .45°С. Це забезпечує знищення збудника шийкової гнилі, а також кліщів і нематод. При сушінні часнику необхідно зберегти загальну сорочку на цибулинах. Сушіння цибулі та часнику проводять до вологості лусок 14-15% (при такій вологості кулак легко заходить в насип цибулі). У спеціалізованому цибулесховищі спочатку в засіках сушать ворох цибулі до вологості 30%. Потім відминають, сортують часник, а згодом досушують до вологості лусок не більше 15%. Часник охолоджують і зберігають.
Під час зберігання часнику будь-якого цільового призначення важливо підтримувати луски сухими. При їх зволоженні за будь-якої температури починають відростати корінчики, які ще більше вбирають вологи, після чого цибуля проростає.
Часник продовольчий крупного і середнього розміру, затарований у ящики зберігають при температурі 0 .1°С та відносній вологості до 70%. Цибулини насінного призначення середніх розмірів зберігають при температурі плюс 2 .3°С.
Часник – сіянку зберігають або при температурі плюс 1-2°С, або тепло-холодним способом. Останній здійснюють так: з настанням температури навколишнього середовища нижчої ніж +15°С, в цибулесховищах підтримують температуру плюс 18°С. Після встановлення зовнішньої температури повітря мінус 1 .2°С протягом 2-3 днів цибулесховище охолоджують, досягнувши температури в масі цибулі 0 .1°С. Цю температуру підтримують доти, поки температура зовнішнього середовища (березень) не підвищиться і не виникне небезпека підвищення температури в масі цибулі – сіянки (температура плюс 2 .10°С є сприятливою для проходження диференціації бруньки і стрілкування зеленої цибулі в полі).
Продовольчий і насінний часник зберігають при температурі плюс 1-3°С та відносній вологості повітря до 70%. Невеликі партії часнику парафінують: головки затарюють в сітки, занурюють у підігріту суміш парафіну (97%) та моногліцерину (2-3%) на 2-3 с. Після цього викладають сітки в ящики, а ящики – в холодильник; де при температурі плюс 1°С зберігають.

В производстве различают два подвида чеснока: стрелкующий и нестрелкующий. Стрелкующий образует луковицу в почве, листья и цветоносный стебель (стрелку), заканчивающийся зонтиком, в котором формируются воздушные луковицы. Нестрелкующий образует луковицу и листья. Различают также озимую и овраги формы чеснока. Сорта ярового отличаются высокой лежкостью – луковицы их сохраняются до нового урожая. Листья у чеснока линейные, зеленые с восковым налетом или без него. Луковица состоит из 4-30 зубков (у стрелкующих сортов меньше, чем у нестрелкующих). Зубки у стрелкующих сортов размещаются по кругу и имеют общие покровные чешуи, у нестрелкующего есть еще и групповые чешуи, которые обертывают 2-5 зубков. Каждый зубок покрыт сухой чешуей. Средняя масса луковиц – 25-50 г и более. Размножают чеснок вегетативным способом: нестрелкующий – зубками, стрелкующий – зубками и воздушными луковицами. Воздушные луковицы имеют длительный период покоя. По подзимнему или ранневесеннему севу из них произрастает однозубка (севок) — качественный садивный материал. Если хранить воздушные луковицы в течение года и высеять их 1-5 июля, к осени растения образуют 5-7 листьев, а после перезимовки развиваются так же, как из зубков. Следует отметить, что здоровый посадочный материал чеснока (особенно устойчив к нематоде).
Начальным этапом технологии выращивания любой культуры является подбор лучшего предшественника при чередовании культур в севообороте. Сроки сбора предыдущей культуры должны позволять качественно проводить основную обработку почвы, после себя оставлял чистое от сорняков поле, и не имел общих вредителей, болезней с последующей культурой. В связи с осенним сроком посадки чеснока предшественник должен освобождать поле не позднее конца июля. Чеснок относится к культурам, которые положительно откликаются на действие органических удобрений. Именно поэтому его лучше размещать после хорошо удобренных бобовых, тыквенных, ранней белокочанной и цветной капусты, корнеплодов на пучковой продукции, ранних зеленных культур. Из полевых культур в качестве предшественника под чеснок используют зерновые, зернобобовые на зеленый корм, сено и сенаж, однолетние и многолетние травы на корм, чистые и сидеральные пары. Нельзя размещать чеснок после картофеля, томата, других культур семейства луковичных, так как они имеют общие болезни и вредителей. Отрицательно сказывается размещение посевов чеснока по свежему навозу, при этом ухудшается фитосанитарное состояние посадок и качество продукции. Повторный возврат чеснока по чесноку или луку допускается не раньше, чем через шесть лет. Относительно слаборазвитая корневая система чеснока требует высокого плодородия почвы. Чеснок размещают на структурных суглинистых и супесчаных почвах, богатых органикой. Почва должна иметь при этом хорошие водоудерживающие характеристики, оптимальная реакция почвенного раствора (рН доставляет 6,5-7,9. Эту культуру нельзя размещать как в пониженных местах, где весной скапливается талая вода, так и на повышенных местах, где зимой ветер сдувает снег и чеснок может вымерзнуть.
Оптимальные нормы минеральных удобрений, позволяющие получать высокие урожаи чеснока, составляют N90.100P100K100.1l0. В условиях конкретного хозяйства с соответствующими почвенными условиями, норма внесения элементов питания рассчитывается исходя из содержания и коэффициентов потребления питательных веществ из почвы, дозы внесения органики и с учетом других индивидуальных моментов. Фосфорно-калийные удобрения вносятся под основную обработку почвы. Для предотвращения потерь азота азотные удобрения вносят в подкормку весной, когда почва «доспеет» и появятся ростки чеснока. -протравителей. При этом наблюдается улучшение перезимовки, растения становятся более устойчивыми к болезням, вредителям и неблагоприятным факторам, что в конечном счете положительно сказывается на урожайности и качестве продукции.
Непосредственно после уборки предшественника производят шелушение поля на глубину 6-8 см дисковыми орудиями. При засорении поля многолетними корневищными сорняками последующей операцией будет дисковка, его проводят через 12-14 дней в перпендикулярном направлении к первой обработке, на глубину 10-12 см. При появлении массовых всходов сорняков проводят вспашку с боронованием на глубину 25-27 см, не позднее 58-30 дней до посадки чеснока. Во вспашку вносят фосфорно-калийные удобрения и перегной, если планируется. При появлении сорняков и выпадении интенсивных дождей проводят 1-2 культивации или боронование. Предпосадочную культивацию проводят в день посадки чеснока под углом 90° к вспашке.
В каждом регионе есть рациональные сроки посадки. Так, в южных и западных районах ее высаживают в третьей декаде октября, северных и восточных – во второй декаде сентября, центральных – третьей декаде сентября – начале октября. В зиму чеснок должен входить в хорошо укорененном состоянии с проростками 0,5-1,5 см. Сроки посадки совпадают с моментом, когда температура почвы опускается до 10-12°С. Яровые формы осенью высаживаются в такие же сроки, что и озимые, а весной – с момента начала полевых работ. Озимая посадка ярового чеснока обеспечивает рост урожайности на 30-40%, но при этом ухудшается его лежкость в процессе хранения. Воздушные луковицы высевают осенью, одновременно с посадкой зубков, или рано весной. Существует беспересадочная технология получения товарного чеснока из воздушных луковиц. Для этого большие и средние (4-8 мм) воздушные луковицы высевают во влажную почву 1-5 июля. Уход за посевами традиционный. По мере появления уничтожают сорняки, разрыхляют почву в междурядьях, проводят поливы. До морозов произрастают хорошо сформированные растения с мощной корневой системой, без образования луковицы. Чеснок относится к культурам, занимающим незначительное пространство и имеющим небольшую площадь питания. Поэтому для получения высокого урожая качественной продукции необходимо скрупулезно подходить к выбору способа и схемы посадки. Наиболее оптимальным размещением растений чеснока является та, которая формирует площадь питания одного растения в пределах 0,025-0,05 м2, квадратной или прямоугольной формы. Выше перечисленные параметры достижимы при посадке широкорядным способом (45, 60 см), при этом расстояние между растениями в ряду колеблется от 4-5 см при посадке зубками и однозубками массой 2-4 г, 6-8 см – большими зубьями массой 4 – 6. граммов. Также можно производить посадку ленточным способом – двухрядным по схеме 20+50 см, трехрядный – 40+40+60 см. На переувлажненных грунтах, практикуют выращивание чеснока на грядках шириной 1,4-1,5 м. При выращивании этим способом зубки высаживают ленточным способом. пяти-шестирядным способом, расстояние между рядами 20 см, а в ряду -10-12 см. Норма посадки при размножении зубками и однозубками зависит от их массы и площади питания и составляет от 0,6 до 3 т на 1 га, количественная норма посадки больших и средних зубков, однозубок составляет 300–450 тыс./га, мелких 500–600 тыс/га. Воздушные луковицы высевают широкорядным (45 см) или трехрядным ленточным способом, по схеме 40+40+60 см, ширина высеваемых полос при этом 12-16 см. Норма высева на 1 погонный метр ряда составляет 60-80 похожих луковиц, весовая норма 100 до 500 кг/га в зависимости от размера воздушных луковиц. Важным элементом выращивания чеснока есть глубина посадки. Она в прямой степени зависит от механического состава грунта, величины зубьев и однозубок, наличия влаги в почве. На легких грунтах крупные зубки высаживаются на глубину до 8-9 см, считая от Донца, на суглинистых грунтах глубина посадки соответствует 6-7 см. Посадку мелких зубков проводят на 1-2 см мельче. Вышеупомянутая глубина посадки позволяет разместить посадочный материал во влажной почве. , предотвратить выпирание зубков. Воздушные же луковицы высевают на глубину 4-5 см. Наряду с подготовкой посадочного материала посадка является также достаточно трудоемким процессом. При небольших объемах работы посадка производится вручную. В промышленных условиях для уменьшения затрат ручного труда и времени проведения посадку чеснока производят переоборудованными картофелесажалками СН-4, луковыми сеялками СЛС-8, СЛС-8А с приспособлениями для посева чеснока и другими подручными механизмами. Для механизации процесса высева воздушных луковиц используют овощные сеялки СО-4, 2 и т.п.
Уход за растениями предполагает создание оптимальных условий для роста и развития, которые позволят раскрыть генетический потенциал продуктивности. Для защиты высаженных растений от неблагоприятных условий зимовки, на небольших площадях выращивание практикуют укрывание соломой, опавшей листвой, мульчируют перегноем, хорошо разложился торфом. Весной при оттаивании почвы солому и листья убирают. Первоочередными мероприятиями является весеннее боронование легкими боронами поперек рядов. Эта операция позволит уничтожить всходы сорняков, увеличить доступ воздуха к корням, разрушить грунтовые капилляры, из-за которых происходит непродуктивная потеря запасов влаги. При появлении всходов культуры (весной) в утреннее время проводят подкормку чеснока азотными удобрениями в дозе N50 кг/га действующего вещества, машинами МВУ-0,5; МВУ-900. В случае образования почвенной корки и прорастания сорных растений проводят междурядные культивации культиваторами УСМК-5, 4; УКР-5, 6. При обнаружении признаков минерального голодания совместно с культивацией проводят подкормку удобрениями, содержащими отсутствующий элемент. Выращивание чеснока в южных районах предполагает проведение 4-7 поливов в течение всей вегетации, по мере подсыхания почвы до уровня ниже 70% НВ. При возможности проведения поливов в центральных и восточных районах возделывание чеснока его обязательно поливают, когда возникают почвенные и воздушные засухи. В среднем поливная норма при орошении посадок чеснока первой половины вегетации составляет 250-300 м3/га, во второй – 350-450 м3/га воды. Обязательным приемом, повышающим урожайность и товарные характеристики на 25-30% (на товарных посадках), является удаление стрелок у озимых стрелкующих сортов. Приступают к удалению цветоносов при массовом их появлении. Операцию эту производят вручную, на небольших участках, или специальными косилками, не повреждая при этом верхние листья. На семенных участках стрелки не удаляют. После созревания их просушивают, обмолачивают, сортируют воздушные луковицы и используют для оздоровления посадочного материала от опасных заболеваний и вредителей. При промышленном выращивании чеснока для борьбы с мусорной растительностью применяют следующие гербициды: Гезагард 50 WR, з.п. — при норме 3-5 л/га или стомп 330, к.э. — при норме 3-6 л/га, против однолетних злаковых и двудольных сорняков, применяют путем опрыскивания почвы к всходам культуры в весенний период. Трефлан 240, к.е. (трифлурекс 240, к.э.) – при норме 4-6 л/га или Трефлан 480, к.э. (трифлурекс 480, к.э.) – при норме 2-3 л/га, против однолетних злаковых и двудольных сорняков, применяют путем опрыскивания почвы до посадки культуры с немедленным зарабатыванием в почву (при озимых сроках посадки – осенью, при яровых – весной). Для повышения эффективности действия грунтовых гербицидов после их внесения в течение 12-15 дней не проводят механическую обработку почвы, так как при этом нарушается гербицидная пленка, в верхний посевной слой почвы лапами культиватора выносятся новые семена сорняков. На растениях чеснока паразитируют и развиваются множество вредных организмов, значительное распространение которых наносит большой вред растениям, снижая по этому урожайность и качество выращенной продукции. Наиболее опасными вредителями чеснока являются стеблевая нематода, чесночный клещ и др. Эти вредители приносят вред не только при росте растений, но и в процессе хранения товарного и семенного материала. Главными мерами борьбы с вышеупомянутыми вредителями являются: соблюдение севооборота, уничтожение пораженных растений на семенных участках, выбраковка зараженных луковиц в процессе уборки, подготовка семенного материала к посадке, дезинфекция луковиц сернистым газом. Наряду с насекомыми-фитофагами значительный вред наносят заболевания чесноку. Наиболее распространенные и вредные заболевания – пероноспороз, шейковая гниль, белая гниль Донца (фузариоз), вирусные болезни. К первоочередным мерам, не допускающим значительного проявления вышеупомянутых заболеваний, относятся профилактические меры. Главные из них – соблюдение севооборота, размещение посадок чеснока на открытых хорошо проветриваемых участках, систематическое оздоровление посадочного материала, повышение устойчивости растений. Химические препараты (фунгициды) используют как в профилактических, так и в лечебных целях. Среди препаратов, разрешенных для использования на посадках чеснока, наиболее эффективными в борьбе с грибковыми заболеваниями являются фунгициды системно-контактного действия. Для эффективной защиты растений от возбудителей заболеваний первую (профилактическую) обработку проводят препаратом системного действия, для профилактики. Следующие опрыскивания проводят при появлении первых признаков болезни, постоянно чередуя препараты с разными действующими веществами, во избежание возникновения резистентности у возбудителей. В связи с восковым налетом у растений чеснока в рабочий раствор фунгицидов обязательно вводят прилипач (поверхностно-активные вещества) Тренд 90, Амиго и другие. Борьбу с вирусными болезнями сводят к использованию оздоровленного посадочного материала и борьбе с переносчиками вирусной инфекции (трипсы, клещи).
Сроки и оперативность проведения уборки чеснока оказывают значительное влияние на качество продукции и пригодность ее к хранению. Уборку производят в сухую солнечную погоду в сжатые сроки за 7-10 дней. Стрелки чеснока начинают собирать при пожелтении нижних листьев и подсыхании кроющих оболочек луковиц, растрескивании оберток соцветия. Нестреляющие сорта чеснока начинают собирать при массовом пожелтении нижних листьев и начале полегания ложных стеблей. Промедление с началом сбора, особенно во влажной почве, приводит к растрескиванию покровных оболочек луковиц, увеличению потерь, ухудшению товарных показателей. Луковицы с нарушенными оболочками непригодны к длительному хранению, распадаются на отдельные зубки. В промышленных условиях сбор чеснока производят с использованием комплексов машин. Подкапываются чеснок копателями ЛУК-3, убирают лукоуборочными комбайнами ЛКГ-1, 4; ЛКП-1, 8; мучей-4. Надземную массу перед уборкой скашивают кормоуборочных машин КУФ-1, 8, КИР-1, 5. Сбор чеснока корнеуборочного комбайна ЭМ-11 производится без скашивания надземной массы. После сбора чеснок досушивают на солнце, в дождливую погоду – в сушилках с активной вентиляцией, постепенно повышая температуру с 25 до 40°С. , гнилые луковицы. Сортировку по размерам производят вручную или на машине СЛС-7.

Высока лежкость чеснока острых сортов, выращенного на снабженных элементами питания и влажной почвах суглинистого и супесчаного гранулометрического состава с реакцией, близкой к нейтральной. Лучше сохраняется чеснок летней посадки. Собирают чеснок хорошо созревшим (усыхают листья и шейка), быстро. В сухую погоду чеснок лежит в валках 1-2 недели с целью просушки. На сортировочном пункте лук освобождают от растительных остатков и калибруют. В неустойчивую погоду собранный урожай чеснока сушат либо в сушилках, либо на вентилируемых площадках с тепловентиляционными агрегатами, используя большие удельные подачи воздуха – не менее 400 м3/т/ч и с температурой плюс 30…35°С в начале и 40°С в конце , последние 8-10 часов – воздух с температурой 43.45°С. Это обеспечивает уничтожение возбудителя шейной гнили, а также клещей и нематод. При сушке чеснока необходимо сохранить общую рубашку на луковицах. Сушка лука и чеснока производят до влажности чешуй 14-15% (при такой влажности кулак легко заходит в насыпь лука). В специализированном луковище хранилища сначала в закромах сушат вороху лука до влажности 30%. Затем отминают, сортируют лук, а затем досушивают до влажности чешуй не более 15%. Лук охлаждают и хранят. При хранении лука и чеснока любого целевого назначения важно поддерживать чешуи сухими. При их увлажнении при любой температуре начинают отрастать корешки, которые еще больше впитывают влаги, после чего лук прорастает. Чеснок продовольственный крупного и среднего размера, затарированный в ящики, хранят при температуре 0.1°С и относительной влажности до 70%. Луковицы семенного назначения средних размеров хранят при температуре плюс 2…3°С. Чкснок – севок хранят либо при температуре плюс 1-2°С, либо тепло-холодным способом. Последний осуществляют так: с наступлением температуры окружающей среды ниже +15°С, в луковищехранилищах поддерживают температуру плюс 18°С. После установки наружной температуры воздуха минус 1.2°С в течение 2-3 дней луковище хранилище охлаждают, достигнув температуры в массе лука 0.1°С. Эту температуру поддерживают до тех пор, пока температура внешней среды (март) не повысится и не возникнет опасность повышения температуры в массе лука – сеянка (температура плюс 2.10°С благоприятна для прохождения дифференциации почки и стрельбы зеленого лука в поле). Продовольственный и семенной чеснок хранят при температуре плюс 1-3 С и относительной влажности воздуха до 70%. Небольшие партии чеснока парафинируют: головки затаривают в сетки, погружают в подогретую смесь парафина (97%) и моноглицерина (2-3%) на 2-3 с. После этого выкладывают сетки в ящики, а ящики – в холодильник; где при температуре плюс 1°С хранят.

Добавить комментарий