Будова часнику - Характеристика видів
Характеристики видів часнику.
Будова часнику. Відмінність озимих від ярих сортів часнику. Вирощування.
Озимі та ярі сорти часнику
На стеблі біля часнику, як і в інших вищих рослин, розміщується листя, почки, суцвіття. Стебло має властивість розгалужуватися. Від його нижньої частини відростає придаткове коріння.
Стебло носить назву — донце, товщина його досягає 0,3 — 0,8 см, діаметр — 2-3 см. Форма денця плоска, трохи опукла у верхній частині.
При повному дозріванні рослини воно стає дерев’янистим, зі слідами розгалуження та прикріплення зубків.
Місце прикріплення зубків буває опукло, що зручно для механічного поділу цибулин на зубки перед посадкою або без опуклості. У центрі стебла у сортів, що стріляються, знаходиться основа стрілки. При ранньому зрізанні вона всихає і стає малопомітною, при пізньому залишається одерев’янілою.
Листя часнику характеризується трубчастою основою листової пластинки. Трубчаста основа листя може досягати висоти 20-30 см і більше. У період активного зростання листя має тургорний стан і в сукупності формують так зване хибне стебло 0,7-1,1 см в діаметрі. Черговий лист виростає із попереднього. Він пружний, особливо у сортів, що стрілюються, тому що після формування останнього листа всередині розміщується квітконосна стрілка. Ассиміляційна частина листа плоска, різною мірою складена. Знизу лист кильуватий, зверху жолобчастий. У місці прикріплення до трубчастої основи листова пластинка товста, широка, до вершини тоншає і звужується. Листова платівка складеніша у континентальних форм і розкрита у південноприморських. Забарвлення листя варіює від темно-зеленого до світло-зеленого залежно від сорту та умов вирощування. На листі часнику різною мірою виражений восковий наліт, що надає їм сизого відтінку. Ширина листової пластинки біля основи досягає 0,8-2,2-3,0 см, довжина пластинки — від 25-30 до 40-60 см і більше.
Нижня частина трубки листа у стрілкуючих сортів з неветвящимся донцем охоплює по колу все донце. У розгалуженого денця стрілкуючих сортів і в більшості сортів часнику, що не стрілюється, перші 3—4 листи охоплюють по периферії все донце, а наступні лише певну частину, тобто окремі гілки. Такі цибулини мають підвищену лежкість.
Залежно від умов походження листова пластинка має неоднакову висоту трубчастої основи і відходить від хибного стебла під різним кутом — від 25 до 45—70°.
Кількість листя на рослині за нормальних умов розвитку досягає 7—9 шт., при зміні умов зберігання посадкового матеріалу та строків посадки — 15—20 шт.
До моменту дозрівання цибулин листя жовтіє, кінчики підсихають, хибне стебло, що складається з основ листя, стає м’яким і надземна частина вилягає.
У рослин, що сформувалися з повітряних цибулинок при осінньому та весняному посівах, листя вузьке, менше за величиною та кількістю (3—5 шт.). Перше листя як із зубків, так і з повітряних цибулинок за величиною невеликі. Це залежить від походження часнику та умов зростання. У континентальних сортів при вирощуванні в посушливих умовах листя дрібніше, ніж у сортів приморського походження в умовах зрошення.
Іноді у сортів, що не стріляються, з пазухи листа виростає пучок листя, що має вузькі листові пластинки — це листя від складних зубків, що сформувалися.
Озимі форми часнику мають меншу кількість корінців, а ярі більшу.
Коріння відростають від денця концентричними колами від основ листя. Кількість їх може сягати від кількох десятків до 200 шт. і більше.
У період дозрівання цибулин і із запізненням збирання утворюються нові зимуючі, так звані «втягуючі» корені, які, стискаючись, затягують цибулину в грунт.
Вони добре утримують цибулину у ґрунті і, коли коріння живе, таку цибулину важко вирвати з ґрунту без підкопування.
При частковому підмерзанні кореневої системи взимку, з настанням весни при живому зубці від денця можуть відростати нові коріння, проте затримуються сходи. В осінній період відростає лише частина коренів, розташована на периферії зубка. За сприятливих умов вони досягають 11-15 см завдовжки, а за кількістю їх може бути від 7 до 10 шт. и більше. При нестачі вологи восени коріння розвивається погано, а навесні рослини формують слабо розвинену вегетативну масу і цибулини виходять дрібні.
Характер закладки зубків у часнику пов’язаний з розгалуженням стебла (донця).
Розгалуження — це утворення на стеблі вкорочених пагонів, на яких виростає листя і формуються зубки. Зубки на відмерлому донці материнської рослини залишають слід або виріст заввишки кілька міліметрів. Цибулини з виростами на донці, як правило, щільніші і краще зберігаються. Розгалуження може бути простим і складним.
У сортів часнику зі складним розгалуженням збільшується коефіцієнт розмноження. Це явище має велике практичне значення у насінництві та клонової селекції часнику.
Період закладання зубків в умовах України проходить із середини травня до кінця червня.
Тривалість закладки залежить від сорту часнику, підвиду та умов проростання. У стрілкуючих сортів він коротший, у нестрілкуючих— розтягнутий, що пов’язане з інтенсивністю розгалуження стебла.
Зовнішні зубки в цибулини, як правило, більші і на кожному розгалуженні різні за величиною.
У часника, що стрілкує, при радіальному їх розташуванні зубки порівняно вирівняні за формою і величиною. У сортів, що не стрілкують вони неоднорідні. М’якуш зубка ніжний, ламкий, складається з паренхімальних клітин і судин.
При проростанні зубків їхня соковита луска є вмістилищем поживних речовин для молодого паростка і поступово використовується повністю. Покривна суха луска або виноситься паростком на поверхню ґрунту, або залишається в ґрунті. Це залежить від глибини посадки зубків та механічного складу ґрунту. Паросток виходить за межі закритої луски через щілину у її верхній частині.
Цибулина часнику складається із зубків, прикріплених до донця та покритих загальними лусками.
Коли лист вегетує, покривні луски соковиті, потім у міру відмирання листя вони всихають, частина з них тріскається ще до збирання цибулин і під впливом вологи ґрунту перегниває.
У часнику, що стрілкує, своєчасно прибрані цибулини мають 3—4 загальні покривні луски.
У нестрілкуючого, в силу більшого розгалуження, є ще й внутрішні сухі луски, що охоплюють окремі групи зубків, що збільшує тривалість зберігання цибулин. Будова цибулини певною мірою впливає терміни збирання. Як правило, сорти часнику, що не стріляються, маючи складну будову цибулини, дозрівають на 2—3 декади пізніше.
Форма цибулини залежить від розташування та будови зубків. При концентричному розміщенні зубків вона правильної округло-плоскої або округло-подовженої форми, при ексцентричному груповому розміщенні зубків цибулина має деяку незграбність або випинання окремих груп зубків. Неприпустима втрата загальних покривних сухих луски, що зазвичай пов’язано з пізнім збиранням врожаю і веде до зниження товарності врожаю або його втрати взагалі.
Забарвлення сухих покривних луски цибулини (від білої до фіолетової з проміжними відтінками) свідчить про певний пігмент. У більшості сортів часнику, що не стрілюється, сухі луски тонші, ніж у стрілкуючого, але більш щільні, що й забезпечує кращу їх лежкість.
Маса цибулин у сортів часнику, районованих в Україні, коливається від 25 до 70 г, а окремих випадках може досягти 100 г і більше.
У практиці вирощування часнику озимі сорти формують цибулини 100—140 г, ярі — 40—80 г.
У сортів часнику, що стрілкують, в центрі денця при осінній і ранньовесняній посадках закладається стрілка. За межі хибного стебла стрілка виходить після розкриття пластинки останнього листа. Спочатку з’являється кінець покривної луски суцвіття, потім суцвіття і стрілка.
По висоті стрілки можуть бути високими — 125—200 см, середніми — 95—125 і низькорослими — 55—95 см.
При виході з хибного стебла стрілка спочатку завивається в 2-3 кільця, потім поступово випрямляється. Одночасно йде розростання суцвіття, прихованого суцільним покривалом. До суцвіття стрілка звужується. Суцвіття — проста парасолька. Зверху воно вкрите щільною обгорткою з подовженим кінцем від 5 до 20 см.
У суцвітті формуються квітки та вегетативні утворення, так звані повітряні цибулинки.
Кількість квіток у різних форм неоднакова.
Так, у малоквіткових форм їх може бути 35-40, у багатоквіткових — 150 шт. и більше. Зовні вони схожі на квітки цибулі-порею з різними відтінками пігментації. Віночок має форму дзвіночка червоно-фіолетового, зелено-рожевого або білого кольорів заввишки 5-6 мм. У ньому пелюсток — 6, тичинок — 6 і маточка — 1. Тичинки розташовані на товстих рожево-білих нитках. Дозрівають вони раніше маточки.
Комахи відвідують квітки рідко.
У суцвітті поряд з квітками формуються вегетативні утворення — повітряні цибулинки (бульбочки), які служать насіннєвим матеріалом.
Формування повітряних цибулин і квіток проходить одночасно зі зростанням та визріванням справжньої ґрунтової цибулини.
На певному етапі, коли вже сформувалися квітки та повітряні цибулинки, покривна луска суцвіття розривається, відбувається відокремлення квіток, їх цвітіння, продовжується процес формування повітряних цибулин. Покривна луска набуває властивого сорту забарвлення і підсихає.
При використанні повітряних цибулин на насіння стрілки зрізають після моменту стиглості справжньої цибулини.
Покривало на суцвітті розривається наприкінці червня — на початку липня, і протягом липня проходить цвітіння. Повітряні цибулинки мають тривалий період спокою, тобто післяжнивного дозрівання. Тому отримати сходи на рік урожаю не вдається.
В умовах центральної частини Лісостепу України при ранньому посіві на час стійкого замерзання ґрунту спостерігається формування у повітряних цибулин корінців, а в окремі роки, з тривалою теплою осінню, навіть утворення невеликих паростків.
Зрілі, зібрані у встановлені терміни та в неомолоченому стані, при холодному зберіганні повітряні цибулинки добре зберігаються протягом року.
За формою повітряні цибулинки бувають кулястими і подовженими, з добре вираженою клиноподібністю, за величиною від горошини до ячмінного зерна. У суцвітті їх буває від 5-10 до 200 прим. і більше.
У ряді випадків у рослин спостерігається ослаблене стрілкування або формується дуже вкорочена стрілка, яка розміщується в хибному стеблі, навіть у шийці цибулини.
На такій стрілці утворюється кілька дрібних зубочків (вони більше схожі на зубки, ніж на повітряні цибулинки). Якщо стрілкуються форми тривалий час розмножувати зубками, вони стають віково-старими рослинами. У таких рослин розвиваються укорочені стрілки без суцвіття. Замість бутонів формуються лише кілька великих повітряних цибулинок, які не виходять навіть із хибного стебла, утворюючи здуття на різній його висоті.
Ослаблене стрілкування можна спостерігати при перенесенні часнику з півдня на північ, де під впливом нових умов довкілля у них відбувається різке скорочення стрілки.
З повітряних цибулин при посіві під зиму або навесні виростають однозубки діаметром 0,3-1,5 см і масою 0,1-6,5 г. Однозубку можна збільшити в розмірі при подальшому вирощуванні після теплого зберігання при температурі 10-16 ° С при пізній весняній посадці.
